Оцінка ризиків згідно з EUDR 2026/2027 – статті 10 та 11 крок за кроком

Коротка відповідь: Коли регламент ЄС про захист від знеліснення (EUDR, Регламент (ЄС) 2023/1115) вимагає проведення повної належної обачності, оператор повинен збирати та перевіряти дані відповідно до статті 9, оцінювати ризик невідповідності згідно зі статтею 10 і, за потреби, знижувати ризик відповідно до статті 11 перед введенням відповідних продуктів на ринок ЄС або їх експортом. Вихідною точкою є конкретна документація щодо продукту та ланцюга постачання, а не заповнення загального показника ризику.

Дата останньої юридичної перевірки: 19 жовтня 2026 року · Правовий статус: консолідований Регламент (ЄС) 2023/1115 від 18 вересня 2026 року та вказівки Комісії від липня 2026 року. Посібник стосується компаній і продуктів, що підпадають під сферу дії EUDR.

Хто повинен оцінювати ризики згідно з EUDR 2026/2027?

EUDR не застосовується автоматично до всіх компаній, які імпортують або продають деревину, каву чи какао. Сфера охоплення продуктів визначається Додатком I та фактичними кодами КН. Своєю чергою, обов'язки визначаються правовою роллю. Тому почніть з огляду компаній, на які поширюється EUDR, та різниці між оператором, подальшим суб'єктом та торговцем.

Для оператора, який має застосовувати повну належну обачність, статті 8–11 передбачають три взаємопов'язані кроки: збір інформації, оцінка ризиків і, за необхідності, зниження ризиків. Подальші оператори та торговці підпадають під іншу модель зобов'язань після внесення змін Регламентом (ЄС) 2025/2650; вони не повинні загалом подавати нову власну систему належної обачності (DDS) або повторювати повну належну обачність первинного оператора для того самого продукту.

Стаття 10 – як проводиться правильна оцінка ризиків?

Стаття 10.1 вимагає, щоб відповідні оператори перевіряли та аналізували інформацію, зібрану згідно зі статтею 9, та іншу відповідну документацію. Результат повинен показати, чи існує ризик того, що продукт не відповідає статті 3, тобто вимогам щодо відсутності знеліснення, законності виробництва та належної обачності. Оцінка ризиків має бути специфічною для продукту, виробництва та фактичного ланцюга постачання.

Які фактори ризику слід перевіряти?

Це практичне групування критеріїв ризику зі статті 10.2, а не новий окремий законодавчий перелік. Значення критеріїв варіюється, наприклад, між кавою з багатьох дрібних господарств та деревиною з відстежуваного виробничого об'єкта. Європейська комісія наголошує, що кожне відповідне джерело походження або виробнича зона повинні оцінюватися, коли сировина надходить з кількох місць.

Що таке нульовий або незначний ризик?

Згідно з визначенням регламенту та вказівками Комісії, висновок про незначний ризик передбачає, що сукупна документація не дає підстав для занепокоєння щодо того, що продукт вироблено незаконно або він не є результатом знеліснення. Показник ризику, як-от «2 з 5», не є автоматичним юридичним виправданням. Він має бути пов'язаний з доказовими джерелами та зрозумілим обґрунтуванням. Якщо відповідний ризик залишається більшим за незначний, продукт не можна випускати на ринок або експортувати на підставі поточної документації.

Практична матриця ризиків EUDR: від доказів до рішень

Внутрішня матриця може зробити перевірку послідовною. Наведені нижче стовпці є робочою пропозицією – EUDR не встановлює цю модель оцінок чи ці заголовки.

Для кожного відповідного продукту чи партії документуйте, які джерела перевірено, дату, результати, відповідальну особу, будь-які відхилення та прийняте рішення. Дивіться також наш окремий посібник з геолокації та полігонів згідно зі статтею 9.

Стаття 11 – коли потрібні заходи щодо зниження ризиків?

Якщо оцінка за статтею 10 не свідчить про нульовий або незначний ризик, оператор перед випуском на ринок або експортом повинен вжити достатніх заходів щодо зниження ризику. Згідно зі статтею 11.1, такими заходами можуть бути запит додаткової інформації, проведення незалежних розслідувань або аудитів та інші дії, необхідні для підтвердження даних згідно зі статтею 9.

Іншими адаптованими заходами можуть бути виправлення нечітких геоданих, розділення потоків товарів, додаткова перевірка відповідних зон походження або підтримка постачальників шляхом навчання та контролю. Вирішальним є не кількість проведених перевірок, а те, чи дійсно вони знизили встановлений ризик.

Внутрішній контроль, відповідальність та незалежний аудит

Стаття 11.2 передбачає адекватні та пропорційні процедури управління ризиками та внутрішнього контролю. Положення містить спеціальні організаційні вимоги для операторів, які не є малими або середніми підприємствами, включаючи відповідальність за відповідність на рівні керівництва та функцію незалежного аудиту. Ці функції не є автоматично однаковими вимогами для кожного окремого мікропідприємства.

Рішення про зниження ризику повинні документуватися згідно зі статтею 11.3, переглядатися принаймні щороку та бути доступними для перевірки компетентним органом. Також забезпечуйте відстежуваність між виявленим ризиком, обраним заходом та висновком після вжиття заходів.

Стаття 13 – чи означає країна з низьким ризиком, що оцінку ризиків можна пропустити?

Не без перевірки. Для операторів, які відповідають умовам статті 13, зобов'язання за статтями 10 і 11 можуть зазвичай скасовуватися, якщо вся сировина/продукти були вироблені в країнах або зонах з низьким рівнем ризику, а компанія оцінила складність ланцюга постачання та ризик обходу правил або змішування з продуктами невідомого походження або з країн із середнім та високим рівнем ризику.

Компанія все ще повинна виконувати застосовні вимоги щодо інформації згідно зі статтею 9, мати систему належної обачності та вміти довести, що умови для спрощення дійсно дотримані. Нова або відома інформація про ризик невідповідності може зробити повноцінну оцінку та зниження ризиків необхідними. Тому помилково стверджувати, що всі поставки, наприклад, зі Швеції автоматично звільняються від EUDR.

Згідно з імплементаційним регламентом Комісії (ЄС) 2025/1093, серед інших, Білорусь, Північна Корея, М'янма та Росія класифікуються як країни з високим ризиком. Країни, не вказані в додатку до регламенту як такі, що мають низький або високий ризик, вважаються країнами із середнім рівнем ризику. Завжди перевіряйте останню класифікацію під час реальної оцінки ризиків; це не повний список країн.

Стаття 4a – це не те саме, що стаття 13

Деякі мікро- та малі первинні оператори підпадають під спеціальну спрощену процедуру декларації за статтею 4a. Її не слід плутати зі спрощенням на основі ризиків за статтею 13 або використовувати як загальний виняток для малих імпортерів. Прочитайте наш посібник щодо DDS та спрощеної декларації для окремої оцінки ролі суб'єкта.

Два практичні приклади оцінки ризиків

Приклад 1: Какао з кількох зон виробництва

Компанія імпортує відповідний продукт з какао від постачальника, який збирає сировину з багатьох ферм. Постачальник показує загальний сертифікат сталого розвитку, але не забезпечив зв'язок між фактичною партією та всіма зонами виробництва. Тут недостатньо позначити постачальника як «затвердженого». Оператор повинен розслідувати відсутність відстежуваності та ризик змішування, а за потреби вимагати додаткові документи, перш ніж оцінювати, чи знижено ризик до дозволеного рівня.

Приклад 2: Деревина з країни з низьким ризиком

Оператор з деревиною з офіційної країни з низьким ризиком має повну інформацію за статтею 9 і простий, безперервний ланцюг постачання. Оцінка за статтею 13 може показати, що можна використовувати спрощену належну обачність. Якщо пізніше інформація вказує на незаконну рубку, обхід правил або невідоме походження, оператор повинен сприйняти цю інформацію серйозно та застосувати відповідні додаткові обов'язки. Класифікація низького ризику не є гарантією.

Контрольний список для оцінки ризиків EUDR

1. Перевірте код КН продукту згідно з Додатком I та визначте роль суб'єкта.
2. Перевірте поточну дату застосування для компанії та чи можуть бути застосовні статті 4a або 13.
3. Зберіть повні, перевірювані дані за статтею 9 про продукти, постачальників та зони виробництва.
4. Перевірте актуальний офіційний бенчмаркінг країн та місцеві фактори ризику.
5. Проаналізуйте відсутність знеліснення, законність, право землекористування та відповідну інформацію про громади.
6. Документуйте відстежуваність через усі етапи постачання та оцініть ризик змішування чи обходу.
7. Узагальніть оцінку ризиків із джерелами, датою оцінки, відповідальною особою та обґрунтуванням.
8. Якщо залишковий ризик не є нульовим або незначним: вжийте задокументовані та пропорційні заходи за статтею 11.
9. Перевірте ефект заходів і утримайтеся від випуску на ринок/експорту, якщо ризик не знижено до допустимого рівня.
10. Забезпечте журнал рішень, процес DDS та щорічний перегляд, а також збереження документації згідно з правилами.

Яку документацію EUDR компанія повинна зберігати?

Практична папка перевірки містить ідентифікований продукт та код КН, постачальників, місця виробництва та геодані, факти про відсутність знеліснення та законність, застосовні критерії ризику, джерела перевірки, протоколи оцінки ризиків, план дій, переоцінку після вжиття заходів, відповідальних осіб та інформацію про DDS або застосовну спрощену декларацію. Стаття 12.5 вказує на зберігання принаймні п'ять років документації про належну обачність; інші положення можуть встановлювати власні терміни для певних даних.

Важливо розрізняти юридичну вимогу до відповідної документації та добровільні робочі методи, такі як матриця ризиків з колірним кодуванням, панель Excel або внутрішні ключові показники. Такі інструменти є допоміжними засобами для відстежуваності, а не доказами законності самі по собі.

Пов'язані посібники

• EUDR: які компанії та продукти охоплені?
• Геолокація та полігони згідно зі статтею 9
• DDS або спрощена декларація – ролі та відстежуваність
• Угоди з постачальниками та відповідальність у ланцюгу постачання

Часті запитання про оцінку ризиків EUDR

Чи повинні всі компанії проводити оцінку ризиків згідно зі статтею 10?

Ні. Зобов'язання залежить від сфери охоплення продукту, ролі суб'єкта та застосовних винятків/спрощень, зокрема статті 13 та переглянутої моделі для подальших суб'єктів.

Чи достатньо сертифіката постачальника?

Не автоматично. Сертифікація може надати відповідну додаткову інформацію згідно зі статтею 10.2 n, але сама по собі не звільняє оператора від обов'язків за EUDR. Охоплення та відстежуваність мають бути оцінені.

Чи завжди зниження ризику за статтею 11 є обов'язковим?

Ні. Воно стає актуальним, коли оцінка за статтею 10 не свідчить про нульовий або незначний ризик. Тоді заходи повинні дійсно знизити ризик перед випуском на ринок чи експортом.

Що буде, якщо постачальник не має повної геолокації?

Відсутність може означати, що дані за статтею 9 недостатні, і ускладнює оцінку ризиків. Запитайте доповнення та оцініть правові наслідки. Сертифікат або загальна карта не замінюють дані автоматично.

Як часто слід оновлювати оцінку ризиків?

Для оцінок, що підпадають під статтю 10, вимагається принаймні щорічний перегляд згідно зі статтею 10.4. При нових умовах постачання або новій інформації про ризики попередня документація може стати недостатньою раніше.

Чи можна продавати товари з країн з низьким ризиком без жодного контролю?

Ні. Стаття 13 може спростити обов'язки за статтями 10–11, але вимоги до інформації та перевірка умов спрощення залишаються.

Правові джерела та офіційні вказівки

• EUDR, Регламент (ЄС) 2023/1115 – консолідований 18 вересня 2026 року (зокрема статті 3, 8–13 та 29).
• Регламент (ЄС) 2025/2650 – змінені ролі суб'єктів та застосування.
• Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/1093 – класифікація країн.
• Настанова Європейської Комісії щодо EUDR від 20 липня 2026 року (настанова, а не окремий обов’язковий правовий акт).
• Європейська Комісія – Розуміння належної обачності (Understand Due Diligence).